Модуль 2. Розділ 3. Органи та інститути Європейського Союзу: їх склад, повноваження та порядок функціонування

Модуль 2

Дмитро Сай

РОЗДІЛ 3.

Органи та інститути Європейського Союзу: їх склад, повноваження та порядок функціонування

 

 

3.1. Загальний опис інституцій ЄС та їх функцій

Європейський Союз має інституційну базу, спрямовану на просування та захист своїх цінностей, цілей та інтересів, інтересів своїх громадян та інтересів своїх країн-членів. налагоджена структура також сприяє забезпеченню узгодженості, ефективності та постійності політики та дій ЄС. Відповідно до статті 13 Договору про Європейський Союз, існує 7 інституцій у ЄС:

  • Європейський Парламент;
  • Європейська рада;
  • Рада Європейського Союзу;
  • Європейська Комісія;
  • Суд Європейського Союзу;
  • Суд аудиторів.
  • Європейський центральний банк.

 

Інституції та структури Європейського Союзу

Кожна установа діє у межах своєї компетенції, наданої Договорами відповідно до процедур, умов та цілей, визначених у них.

Європейському парламенту, Раді та Комісії допомагають Європейський економічний та соціальний комітет та Комітет регіонів, які виконують консультативні функції. Унікальність інституційної структури Європейського союзу полягає у наступному:

  • пріоритети ЄС визначаються Європейською радою, яка об’єднує лідерів на національному рівні та на рівні ЄС
  • безпосередньо обрані депутати Європарламенту представляють європейських громадян у Європарламенті
  • інтереси ЄС загалом просуваються Європейською комісією, члені якої призначаються національними урядами
  • уряди захищають національні інтереси своєї країни в Раді Європейського Союзу.

Європейська рада визначає загальний політичний напрямок ЄС, але не має повноважень приймати закони. Президент Європейської Ради, глави держав або урядів та Президент Комісії збираються разом декілька разів за необхідності, але принаймні двічі кожні 6 місяців.

Законотворчість у ЄС відбувається через три основні інститути:

  • Європейський Парламент, який представляє громадян ЄС і безпосередньо їх обирає;
  • Рада Європейського Союзу, яка представляє уряди окремих країн-членів. Президентство у Раді ЄС відбувається почергово країнами-членами.
  • Європейська Комісія, яка представляє інтереси Союзу в цілому.

Разом ці три інститути розробляють, використовуючи «звичайну законодавчу процедуру» політику та закони, які застосовуються в усьому ЄС. Комісія пропонує нові закони, а Парламент та Рада їх приймають. Потім Комісія та країни-члени реалізують їх, а Комісія забезпечує правильне застосування та виконання законів.

Дві інші установи відіграють життєво важливі ролі у сфері судової влади:

  • Суд Європейського Союзу підтримує верховенство європейського права
  • Суд аудиторів перевіряє фінансування діяльності ЄС.

Повноваження та відповідальність усіх цих інститутів закладені в Договорах, які є основою всього, що робить ЄС. Вони також встановлюють правила та процедури, яких повинні дотримуватися інституції ЄС. Договори узгоджуються президентами та / або прем’єр-міністрами всіх країн ЄС та ратифікуються їх парламентами.

 

В ЄС є ряд інших інституцій та міжвідомчих органів, які виконують спеціалізовані ролі, серед них:

  • Європейський центральний банк відповідає за європейську грошово-кредитну політику;
  • Європейська служба зовнішніх справ надає допомогу Верховному представнику Союзу із закордонних справ та політики безпеки. Верховний представник очолює Раду з закордонних справ та проводить спільну зовнішню політику та політику безпеки, а також забезпечує узгодженість та координацію зовнішніх дій ЄС;
  • Європейський економічний та соціальний комітет представляє громадянське суспільство, роботодавців та службовців;
  • Європейський комітет регіонів представляє регіональні та місцеві органи влади;
  • Європейський інвестиційний банк фінансує інвестиційні проекти ЄС та допомагає малому бізнесу через Європейський інвестиційний фонд;
  • Європейський омбудсмен розслідує скарги на неправильне управління установами та органами ЄС;
  • Європейський інспектор із захисту даних захищає конфіденційність особистих даних людей;
  • Служба публікацій Європейського Союзу
  • Європейський служба із підбору персоналу набирає персонал для установ ЄС та інших органів;
  • Європейська школа управління проводить навчання з певних напрямків для працівників установ ЄС;
  • інші спеціалізовані установи та децентралізовані органи, які вирішують цілий ряд технічних, наукових та управлінських завдань.

 

3.2. Інституційна основа Європейського Союзу

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ

Європейський парламент (ЄП) – єдиний безпосередньо обраний орган ЄС і одна з найбільших демократичних асамблей у світі. У Парламенті 705 парламентарів представляють близько 500 мільйонів громадян ЄС. Вони обираються один раз на 5 років виборцями з усіх 27 країн ЄС. Її представники називаються членами Європарламенту – депутатами Європарламенту.

Всі Європарламентарі є членами 7 політичних груп, які організовані не за національністю, а за політичною приналежністю. Депутати Європарламенту беруть участь у 23 комітетах для підготовки роботи до пленарних засідань парламенту. 44 делегації парламенту підтримують відносини та обмінюються інформацією з парламентами країн, які не є членами ЄС.

Кожна країна приймає рішення про те, як будуть відбуватися вибори до Європейського парламенту. Проте кожна країна повинна гарантувати рівність статей та таємне голосування. Вибори в ЄС проводяться пропорційно. Вік для голосування – 18 років, окрім Австрії, де він 16 років. Місця розподіляються на основі населення кожної країни-члена. Трохи більше третини євродепутатів (39,5%) – жінки. Вік наймолодшого Євродепутата 21, найстаршого – 83, а середній вік становить 50 років. Євродепутати ділять час між своїми округами, Страсбургом, де проводяться 12 пленарних засідань на рік, та Брюсселем, де вони відвідують додаткові пленарні засідання, а також засідання комітетів та політичних груп.

Кількість членів Європарламенту в країні визначається рішенням Європейської ради, прийнятим одноголосно на пропозицію ЄП. Жодна країна не має менше ніж 6 або більше 96 депутатів: Німеччина: 96, Франція: 79, Італія: 76, Іспанія: 58, Польща: 52, Румунія: 33,  Нідерланди: 29, Бельгія: 21, Чехія: 21, Португалія: 21, Греція: 21, Угорщина: 21, Швеція: 21, Австрія: 19, Болгарія: 17, Данія: 14, Фінляндія: 14, Словаччина: 14, Ірландія: 13, Хорватія: 12, Литва: 11, Латвія: 8, Словенія: 8, Естонія: 7, Кіпр: 6, Люксембург: 6, Мальта: 6.

Основні функції ЕП наступні:

  • законодавча влада: Європейський Парламент є співзаконодавцем. Для прийняття більшості правових актів законодавча влада розділена між ним та Радою ЄС шляхом звичайної законодавчої процедури.
  • бюджетна влада: ЄП ділить бюджетні повноваження з Радою при голосуванні за річний бюджет, що робить його примусовим виконання через підпис Президента Парламенту та контролює його виконання
  • повноваження контролю над установами ЄС, зокрема Комісією. ЄП може дати або відмовитись у призначенні уповноважених та має повноваження звільнити Комісію як орган шляхом винесення заяви про недовіру. Він також здійснює контроль за діяльністю ЄС шляхом письмових та усних питань, поставлених Комісії та Раді. Він створює тимчасові комітети та комітети розслідування, доручення яких не обов’язково обмежується діяльністю інституцій ЄС, але може поширюватися на дії, вжиті країнами ЄС у реалізації політики ЄС.

 

ВІДЕО: Віртуальний тур Європейським парламентом у Брюсселі

 

ЄВРОПЕЙСЬКА РАДА

Відповідно до Лісабонського договору, Європейська рада стала інституцією ЄС. Договір також створив нову посаду Президента Європейської Ради. До складу Європейської Ради належать глави держав чи урядів країн ЄС. Рада збирається не рідше 4 разів на рік і включає президента Європейської комісії в якості повноправного члена.

Роль Європейської Ради полягає у наданні поштовху, загальних політичних вказівок та пріоритетів розвитку ЄС.

Європейська Рада не виконує жодної законодавчої функції. Однак, з нею можна консультуватися з приводу кримінальних справ (статті 82-83 Договору про функціонування Європейського Союзу – ДФЕС) або з питань соціального забезпечення (стаття 48 ДФЕС), коли країна ЄС виступає проти законодавчої пропозиції в цих сферах. ЇЇ рішення приймаються консенсусом або, якщо це передбачено договорами одноголосним рішенням, кваліфікованою більшістю чи простою більшістю. Висновки розгляду Європейською Радою публікуються після кожного засідання.
ВІДЕО: Рада Європейського Союзу та Європейська Рада

 

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Рада Європейського Союзу (“Рада”) є одним із головних органів, що приймають рішення у ЄС. У її засіданнях беруть участь міністри з 27 країн ЄС. У Раді країни приймають закони та координують політику. Штаб-квартира Ради знаходиться у Брюсселі, проте деякі її засідання проводяться у Люксембурзі. Засідання Ради (крім Ради закордонних справ) скликаються країною, яка головує у зазначений період та визначає порядок денний.

Рада засідає у 10 конфігураціях, де збираються відповідні міністри країн ЄС: загальні питання; зовнішня політика; економічні та фінансові питання; правосуддя та внутрішні справи; зайнятість, соціальна політика, охорона здоров’я та побутові послуги; конкурентоспроможність; транспорт, телекомунікації та енергетика; сільське господарство та рибне господарство; навколишнє середовище; освіта, молодь та культура. Рада з загальних питань координує роботу різних формувань Ради за допомогою Комісії.

Рішення готуються Комітетом постійних представників країн ЄС за сприяння робочих груп державних урядовців.

Рада разом з Європейським Парламентом діє у законодавчій та бюджетній якості. Вона також є провідною інституцією для прийняття рішень щодо спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також координації економічної політики (міжурядовий підхід) та має виконавчу владу, яку вона, як правило, делегує Комісії.

У більшості випадків рішення Ради на основі пропозицій Комісії приймаються спільно з Європейським Парламентом за звичайною законодавчою процедурою. Залежно від сфери питання Рада приймає рішення простою більшістю, кваліфікованою більшістю чи одностайністю, хоча кваліфікована більшість широко застосовується у рішеннях, які стосуються таких сфер як сільське господарство, єдиний ринок, навколишнє середовище, транспорт, зайнятість, охорона здоров’я тощо.

 

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ

Європейська Комісія була створена у 1957 році та наразі включає 27 уповноважених членів, включаючи її Президента. Вона діє в загальних інтересах ЄС з повною незалежністю від національних урядів і підзвітний Європейському парламенту.

Вона має право пропонувати закони у широкому діапазоні політичних напрямків. У галузі правосуддя та внутрішніх справ вона розділяє право законодавчої ініціативи з країнами ЄС. Як Європейський Парламент і Рада, громадяни ЄС можуть також закликати Комісію пропонувати закони за допомогою Європейської Громадянської Ініціативи.

Комісія має право приймати незаконодавчі акти, зокрема делеговані та виконавчі акти, і має важливі повноваження для забезпечення справедливих умов конкуренції між підприємствами ЄС.

Комісія здійснює нагляд за виконанням законодавства ЄС. Вона виконує бюджет ЄС та керує програмами фінансування. Вона також здійснює координаційні, виконавчі та управлінські функції, як це передбачено Договорами, представляє ЄС у всьому світі у сферах, які не охоплені загальною зовнішньою політикою та політикою безпеки, наприклад, у торговій політиці та гуманітарній допомозі.

До складу Комісії входять Генеральні дирекції (департаменти) та Служби, які розташовані переважно в Брюсселі та Люксембурзі.

 

СУД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Суд Європейського Союзу вперше був створений у 1952 р. Лісабонський договір значно розширив його юрисдикцію і наразі до складу Європейського Союзу входять 2 інші суди:

  • Суд Європейського Союзу: цей суд продовжує виносити попередні рішення, заслуховувати деякі дії проти інститутів ЄС, подані країнами ЄС, та подавати апеляційні скарги від Генерального суду. Тепер він також приймає рішення у сфері свободи, безпеки та правосуддя та приймає рішення щодо поліцейського та судового співробітництва у кримінальних справах та питань, що випливають із Хартії основних прав.
  • Генеральний суд: цей суд має юрисдикцію розглядати позови проти інститутів ЄС, які пред’являються громадянами, а в деяких випадках також країнами ЄС. Він також приймає рішення у справах про трудові відносини між установами ЄС та їх державними службовцями.

 

ВІДЕО: Суд ЄС: гарантування рівного ставлення та захист прав меншин

 

СУД АУДИТОРІВ

Суд Аудиторів, що базується у Люксембурзі, був створений у 1975 році. Це незалежний зовнішній аудитор та фінансовий орган ЄС. Він діє відповідно до правил, встановлених Договором про функціонування ЄС (статті 285-287).

До його складу входить 1 член від кожної країни ЄС. Члени призначаються на 6 років (поновлювані). Вони призначають Президента, мандат якого триває 3 роки (поновлюється). Усі члени повинні виконувати свої обов’язки в загальних інтересах ЄС та бути повністю незалежними.

Суд перевіряє, що доходи та витрати ЄС (включаючи органи, створені ЄС та зовнішні органи, що управляють фондами ЄС) є законними та регулярними. Це забезпечує надійне управління фінансами. Він надає Європейському Парламенту та Раді впевненість у надійності рахунків, законності та регулярності основних операцій. Наприкінці кожного бюджетного року він публікує звіт в Офіційному журналі Європейського Союзу.

Якщо Суд виявляє шахрайство або порушення, він повинен повідомити про це Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству.

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК

Європейський центральний банк (ЄЦБ) – центральний банк Єврозони та інститут ЄС, розташований у Франкфурті-на-Майні, Німеччина. Разом з національними центральними банками Єврозони він формує Євросистему, яка проводить грошово-кредитну політику в Єврозоні. Його основна мета – підтримка стабільності цін, тобто збереження вартості євро. Крім того, ЄЦБ у співпраці з національними наглядовими органами здійснює банківський нагляд в Єврозоні та в інших державах-учасницях в рамках Єдиного механізму нагляду (СУМ).

 

ВІДЕО: Історія становлення Європейського центрального банку

 

 

3.3 Інші установи та органи Європейського Союзу

Комітет регіонів

Комітет регіонів був створений у 1992 р. відповідно до Маастрихтського договору і розпочав діяльність у 1994 р. Європейська комісія, Рада ЄС та Європейський Парламент повинні консультуватися із Комітетом регіонів щодо прийняття законодавчих актів, які стосуються місцевих чи регіональних інтересів (стаття 307 Договору про функціонування Європейського Союзу). Ці теми включають: економічну та соціальну згуртованість, зайнятість, соціальну політику, енергетику та телекомунікації, професійну підготовку, а з моменту набуття чинності Лісабонським договором також такі питання, як зміни клімату та цивільний захист. Як тільки Комітет регіонів отримує законодавчу пропозицію, він готує та складає висновок та передає його відповідним установам ЄС.

Комітет регіонів також може складати висновки щодо законодавчих питань за власною ініціативою.

Як визначено в Договорі, максимальна кількість членів КР становить 350, і Рада ЄС призначає членів на 5-річний термін.

Комітет регіонів також має право пред’явити судові позови до Суду Європейського Союзу у двох випадках:

  • захищати власні інституційні права;
  • вимагати анулювання нового законодавства ЄС з питань, з яких потрібно проводити консультації, і щодо яких, на його думку, було порушення принципу субсидіарності.

ВІДЕО: 25 років, молодий! Міста та регіони, що ведуть у майбутнє

 

Європейський економічний та соціальний комітет

Європейський економічний та соціальний комітет (ЄЕСК) є консультативним органом ЄС. Він був створений у 1957 році для представлення інтересів різних економічних та соціальних груп у країнах ЄС.

Відповідно до Договору про функціонування Європейського Союзу, ЄЕСК має максимум 326 членів. У кожній країні ЄС є від 5 до 24 членів.

Учасники поділяються на 3 групи, що представляють інтереси: 1. роботодавців, 2. робітників та 3. окремих видів діяльності (таких як фермери, малий бізнес, професії, споживачі, кооперативи, сім’ї, екологічні групи). Члени ЄЕСК призначаються на 5 років з можливістю поновлення.

ЄЕСК проводить консультації з Європейським Парламентом, Радою та Комісією у випадках, передбачених договорами ЄС. Він також може видавати висновки з власної ініціативи.

Комітет надає зацікавленим групам можливість виступити з офіційною заявою щодо законодавчих пропозицій ЄС. Три його основні завдання включають:

  • забезпечити спрямування політики та права ЄС на вирішення економічних та соціальних питань умови пошуку консенсусу, який служить загальному благу;
  • сприяти участі в процесах ЄС, надаючи організаціям працівників та роботодавців та іншим зацікавленим групам можливість висказатися та забезпечуючи діалог з ними;
  • пропагувати цінності європейської інтеграції та сприяти розвитку демократії участі та організацій громадянського суспільства.

ВІДЕО: Європейський економічний та соціальний комітет

 

Європейський інвестиційний банк

Європейський інвестиційний банк, заснований у 1958 році. Він забезпечує фінансування проектів, які допомагають досягти цілей ЄС, як у межах, так і поза межами ЄС. Він розташований у Люксембурзі. Рада директорів складається з одного директора в країні ЄС плюс одного від Європейської комісії.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) є спільною власністю країн ЄС. Він прагне:

  • збільшити потенціал Європи щодо робочих місць та зростання;
  • надати підтримку дій для пом’якшення зміни клімату;
  • просувати політику ЄС за межами ЄС.

Банк позичає гроші на ринках капіталу та позичає їх на вигідних умовах для проектів, що підтримують цілі ЄС. Близько 90% позик надаються в межах ЄС, проте гроші не надходять із бюджету ЄС.

ЄІБ надає 3 основні види товарів та послуг:

  • кредитування – близько 90% від загального обсягу фінансових зобов’язань. Банк надає кредити клієнтам будь-якого розміру для підтримки зростання та робочих місць;
  • «суміш послуг» – дозволяє клієнтам поєднувати фінансування ЄІБ з додатковими інвестиціями;
  • консультування та технічна допомога – максимальне співвідношення ціни та якості.

ЄІБ безпосередньо надає позики вище 25 млн. євро. Якщо потрібно надати менші позики, банк відкриває кредитні лінії для фінансових установ, які потім надають кошти кредиторам.

https://europa.eu/european-union/about-eu/institutions-bodies/european-investment-bank_en

 

Європейський омбудсмен

Європейський омбудсмен розслідує скарги на установи, органи, офіси та агенції ЄС. Офіс омбудсмена був створений в 1995 році і знаходиться в Страсбурзі (Франція).

Європейський омбудсмен розслідує скарги на незадовільнене адміністрування з боку установ ЄС або інших органів ЄС. Вони можуть подаватися громадянами або резидентами країн ЄС або об’єднаннями або підприємствами, що базуються в ЄС.

Омбудсмен розслідує різні типи незадовільненого адміністрування, наприклад:

  • недобросовісна поведінка;
  • дискримінація;
  • зловживання владою;
  • відсутність інформації або відмова її надавати;
  • зайві затримки;
  • проведення неправильних процедур.

Європейський Парламент обирає Омбудсмана на 5-річний термін, що може бути продовжений. Омбудсмен розпочинає розслідування у відповідь на скарги або за власною ініціативою. Він є неупередженим органом, який не приймає доручень від будь-якого уряду чи організації.

Омбудсмен може вирішити проблему, просто повідомивши відповідну установу. Якщо потрібно більше, докладаються всі зусилля для того, щоб досягти миролюбного рішення, яке виправить ситуацію. Якщо цього не вдається, омбудсмен може дати певні рекомендації для установи. Якщо вони не будуть прийняті, омбудсмен може скласти спеціальний звіт до Європейського Парламенту, який потім повинен вжити відповідних заходів.

 

Європейська служба зовнішніх справ

Європейська служба зовнішніх справ керує дипломатичними відносинами ЄС з іншими країнами поза блоком та проводить зовнішню політику та політику у сфері безпеки ЄС. Служба була створена в 2011 році і знаходиться в Брюсселі (Бельгія).

Європейська служба зовнішніх дій – це дипломатична служба ЄС. Вона спрямована на те, щоб зробити зовнішню політику ЄС більш узгодженою та ефективною, тим самим збільшуючи глобальний вплив Європи.

Європейська служба зовнішніх справ:

  • підтримує дії Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки у проведенні зовнішньої політики та політики безпеки ЄС;
  • керує дипломатичними відносинами та стратегічними партнерствами з країнами, які не є членами ЄС;
  • співпрацює з національними дипломатичними службами країн ЄС, ООН та інших провідних держав.

Верховний представник є також віце-президентом Європейської комісії. Він представляє зовнішню політику та безпеку ЄС у всьому світі, координує роботу Європейської комісії з питань зовнішніх зв’язків ЄС та очолює зустрічі міністрів закордонних справ, оборони та розвитку ЄС. Верховний представник / віце-президент здійснює політику ЄС та зовнішню безпеку разом із країнами ЄС та використовує національні та ресурси ЄС. Це допомагає забезпечити узгодженість зовнішньої політики в Європейському Союзі.

Поза межами своїх кордонів Європейський Союз представлений низкою представництв в країнах – делегацій ЄС, які мають аналогічну до посольства роль.

 

Європейський інспектор із захисту даних 

Європейський інспектор із захисту даних забезпечує, щоб установи та органи ЄС поважали право людей на приватність під час обробки їх персональних даних. Офіс був створений у 2004 році і знаходиться в Брюсселі (Бельгія)

Інституції та органи ЄС іноді обробляють особисту інформацію громадян (в електронному, письмовому або наочному форматі) під час виконання своїх обов’язків. Обробка включає збирання, запис, зберігання, отримання, надсилання, блокування або стирання даних. Завданням Європейського інспектору із захисту даних є дотримання суворих правил конфіденційності, що регулюють цю діяльність.

Хто такий Європейський інспектор із захисту даних?

До сфери обов’язків інспектора входять:

  • контроль за обробкою персональних даних адміністрацією ЄС для забезпечення дотримання правил конфіденційності;
  • консультування установ та органів ЄС щодо всіх аспектів обробки персональних даних та пов’язаної з ними політики та законодавства;
  • розгляд скарг та подання запитів;
  • співпраця з національними органами країн ЄС для забезпечення послідовності захисту даних;
  • контроль за новими технологіями, які можуть вплинути на захист даних.

Інспектор призначається на 5-річний термін. Для виконання щоденних операцій Інспектор має 2 основні напрямки роботи:

  • Нагляд та забезпечення виконання – оцінює відповідність захисту даних установами та органами ЄС.
  • Політика та консультації – консультує законодавців ЄС з питань захисту даних у різних сферах політики та нових законодавчих пропозицій.

ВІДЕО: Хто такий Європейський інспектор із захисту даних?

 

Європейська рада із захисту даних

Європейська рада із захисту даних гарантує, що Загальні положення про захист даних та Директива про запровадження захисту даних послідовно застосовуються в країнах ЄС, а також у Норвегії, Ліхтенштейні та Ісландії. Рада була створена у 2018 році і знаходиться в Брюсселі.

Європейська рада захисту даних гарантує, що законодавство ЄС у цій галузі – особливо Загальні положення про захист даних та Директива про захист даних про захист даних – послідовно застосовується у всіх охоплених нею країнах, сприяє співпраці між національними органами захисту даних.

Європейська рада із захисту даних є незалежним органом, який:

  • надає загальні вказівки (включаючи вказівки, рекомендації та кращі практики) для уточнення Загальних положень про захист даних;
  • приймає висновки про узгодженість, покликані забезпечити послідовну інтерпретацію Загальних положень про захист даних всіма національними регулюючими органами, наприклад у випадках, що стосуються 2 або більше країн;
  • консультує Європейську Комісію з питань захисту даних та будь-якого запропонованого нового законодавства ЄС, що має особливе значення для захисту персональних даних – заохочує національні органи захисту даних працювати разом та обмінюватися інформацією та найкращими практиками між собою.

Національні органи захисту даних можуть проводити розслідування та накладати стягнення, де це необхідно. Рада має регулярні засідання в Брюсселі для обговорення та прийняття рішень з питань захисту даних. Рішення приймаються на пленарних засіданнях, збираючи керівника національних органів влади, на основі підготовчої роботи засідань експертних підгруп та Секретаріату Європейської ради із захисту даних.

ВІДЕО: Європейська рада із захисту даних

 

Міжвідомчі органи

Комп’ютерна група реагування на надзвичайні ситуації

Група почала повністю функціонувати у вересні 2012 року. Група надає допомогу у боротьбі із загрозами для комп’ютерних систем інститутів ЄС через підтримку груп з ІТ-безпеки в кожній установі ЄС та налагодженні зв’язків із громадськими партнерами у державах ЄС.

Європейська школа управління

Європейська школа управління була створена 10 лютого 2005 року. Її завданням є підготовка кадрів з певних напрямків роботи ЄС. Її курси є відкритими для співробітників усіх установ ЄС. Це допомагає поширювати загальні цінності, сприяти кращому порозумінню співробітників ЄС та досягати економії від масштабу. Школа працює в тісній співпраці з навчальними підрозділами всіх установ, щоб уникнути дублювання зусиль.

Європейська служба з підбору персоналу

Європейська служба з підбору персоналу почала діяти в січні 2003 року. Серед її завдань є встановлення конкурсних іспитів для підбору персоналу для роботи у всіх установах ЄС. Це ефективніше, ніж кожен заклад організовуватиме власні конкурси з підбору персоналу. Щорічний бюджет Служби складає приблизно 21 млн. євро, що на 11% менше від бюджету, який витрачали інститути ЄС на підбір персоналу.

Служба публікацій Європейського Союзу

Служба виступає видавництвом для установ ЄС, випускаючи та розповсюджуючи всі офіційні публікації Європейського Союзу у паперовій та цифровій формі.

Питання для самоперевірки

  1. Які інституції складають інституційну основу Європейського Союзу?
  2. Які інституції ЄС беруть участь у законотворчих процесах?
  3. Якими є функції Суду аудиторів?
  4. Чим займається Комітет регіонів? У яких випадках комітет регіонів має право пред’явити судові позови до Суду Європейського Союзу?
  5. Якими є основі послуги Європейського інвестиційного банку?
  6. Які кроки має право зробити Європейський омбудсмен для розгляду скарг та реагування на них?
  7. Перелічте та поясність обов’язки Європейський інспектор із захисту даних.
  8. Яку функцію виконує Європейська школа управління?

Рекомендована література:

  1. Європейський Союз. Що це таке і що він робить. Київ: Представництво ЄС в Україні, 2018. Режим доступу: https://eu-ua.org/sites/default/files/inline/files/pro.yesdf.pdf
  2. Інституції Європейського Союзу. Хто робить політику в Європейському Союзі? http://www.goethe.de/ins/ua/prj/eur/nst/ukindex.htm
  3. Committee of regions. http://cor.europa.eu
  4. EU institutions and bodies in brief. European Union. https://europa.eu/european-union/about-eu/institutions-bodies_en
  5. Euroepan Ombudesman. http://ombudsman.europa.eu
  6. European Central Bank. http://www.ecb.int
  7. European Court of Auditors. http://eca.europa.eu
  8. European Court. http://curia.europa.eu
  9. European Economicand Social Committee. http://www.eesc.europa.eu
  10. European Institutions. https://eur-lex.europa.eu/summary/glossary/eu_institutions.html
  11. European Investment Bank. http://eib.europa.eu
  12. Members of the European Parliament from February 2020. At a Glance. European Parliament. https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/ATAG/2020/646202/EPRS_ATA(2020)646202_EN.pdf